***
У магазин заходить чоловік та й питає:
- Товарищ, у вас єсть лєзвия для брітви?
- Ні, нема.
Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця:
- А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось.
- Він мене "товарищєм" обізвав. Хай серпом і бриється. ***
Мамо, а що, була Київська Русь? - Була, синку, була ...
- То що, ми всі москалі?
- Ні, то москалі всі хохли.
***
Вмирає старий бандерівець.
- Синку, клич скоріш парторга, хочу в партію вступити.
- Тато, що з вами? Усе життя ненавидiли ж їх!
- Не бiда, синку. Умру - на одного комуняку менше стане.
***
• -Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви вбудете відгадувати, що це за народ. Добре?
• - Домовились!
• - Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип'ють - ховайся, бо буде лихо...
• Петрик викрикує:
• -Та це ж москалі!
• -Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться... А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
• і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш...
• Марічка підскакує:
• - Я знаю, жиди це!
• Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко. Остання людність:
• хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені поряд мальви ростуть...
• Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить:
• "А, бодай вона згоріла..."
• У класі мовчанка.
• -Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
• Тихенький голос з останньої парти:
• -Зате ми гарно співаємо...
